Долбанная жизнь! Вставило меня уже в ширево, как закладки наркотиков, а еще Хэш и Хана куда-то подевались. Небось в канаву слили! И шо ж теперь делать? Сидеть и все взорвать, все поджечь, все закурить и слиться с этими грязными унтерменшами? Ни за что! Я не слабак, я еще не из жидалова!
Значит, надо делать просто однозначный выбор – продолжать вешаться на ширево или искать другие пути в нирвану! И тут мне волею случая (или судьбой?!) попалась реклама в интернете о стриптизе. Денег не хватает – значит, надо работать!
И хотя я толком не представляла, что это такое, мне было все равно. Ровный шоп мне попадался везде, и стоило мне всего ничего купить там билет в другую жизнь. На счету же уже ничего не было, только пустые карманы. Ничего. Был хана – живи, а не было – значит, работай, как говорят.
Мой первый шаг в эту худую, но интересную авантюру начался с поиска клуба, где я могла бы проявить себя, что называется, во всей красе. И когда я нашла одно заведение, в котором требовалась свежая кровь, я знала, что это именно то место, куда я должна была попасть.
Так я и стала стриптизершей. Хотя, глядя на меня, не скажешь, что я такая скромняжка, я даже не представляла, что это такое – танцевать перед толпой заведенных щеглов.
И здесь ничего не ахти! Начиная со спонсоров, которые смотрят на тебя, как на обед, и кончая подругами по совокуплению, с которыми надо делить хеш. Что уж говорить о сумасшедших клиентах, готовых заплатить большие деньги только ради пары минут общения с бесстыдной девицей? Это не нирвана, а просто кошмар!
Сначала я считала, что я слишком крута для этого дела. Но потом поняла, что это не так. Что есть еще многое, что я не знаю и не умею. Хотя, не все так просто! Эти девочки тоже не простые, и у каждой из них своя история. Не все из них купили закладки, как и я.
Но я уверена, что никто из них не сталкивался со столь большим количеством дерьма, что несет моя жизнь. Хотя, может быть, они просто не видят этого. Возможно, они умеют жить с меньшей долей горя и больше радости. А я? А я только впускаю в себя грибы, чтобы забыть все, что было...
Конечно, вставило меня сначала. Ведь я тут ни в чертах не шарю, и только что перешла на эту темную сторону жизни. Но, знаете, это не так уж плохо. По крайней мере, у меня есть цель. Цель найти свою нирвану и не сойти с этого пути.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!